ІПДО НУХТ

ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
(ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ)

УДК 347.(77+78)
ББК 67.9(4Укр) 303.2 1-66
Рекомендовано Вченою радою Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України (протокол № 8 від 28 вересня 2010 року)
Рецензенти:
О. П. Степанов, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, генеральний директор Корпорації «Центр»;
О.Г. Мендрул, доктор економічних наук, професор кафедри економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»;
Л. К. Воронова, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України.
Інноваційна інфраструктура в контексті національної інноваційної системи (економіко-правові проблеми): монографія / за науковою редакцією О. Б. Бутнік-Сіверського : кол. авторів : О. П. Орлюк, О. Б. Бутнік-Сіверський, С. Ф. Ревуцький, В. І. Нежиборець, Г. О. Андрощук та ін. — К. : НДІ IB НАПрНУ, «Лазурит-Поліграф», 2011. — 414 с.
ISBN 978-966-1543-42-2
Присвячена розкриттю інноваційної інфраструктури в контексті національної інноваційної системи (НІС). Розвинуті та розглянуті передумови становлення НІС та її інфраструктури, економіко-правові проблеми регулювання інноваційної діяльності та її інфраструктури, теоретичні засади створення НІС та інноваційна інфраструктура. Узагальнено розвиток НІС та її інфраструктури в світі, зокрема більш детально в країнах СНД та Європи.
Відтворення всієї книги чи якої-небудь її частини будь-якими засобами або у якій-небудь формі, зокрема і в Інтернеті, забороняється без письмового дозволу Інституту.
УДК 347.(77+78) ББК 67.9(4Укр) 303.2
© Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності НАПрН України, 2011

ПЕРЕДМОВА

Сьогодні, певно, немає в Україні людини, яка б не погодилася з висновком вчених, що саме інновації та інноваційний розвиток є тією рушійною силою, котра спроможна забезпечити економічну незалежність України й подолання розриву з розвиненими країнами [1, 5].
Пріоритетними у цьому напрямі є розробка стратегії інновації, механізму реалізації наукової ідей для використання у виробництві, створення цілісних наукових, науково-виробничих систем, які б забезпечували інноваційний процес із застосуванням відповідних важелів і стимулів оновлення виробництва на інноваційній основі, спроможних збільшувати виробництво інноваційної продукції, підвищувати конкурентоздатність України.
Прогнози різних фахівців на основі аналізу виробничих функцій свідчать, що науково-технічний процес, як джерело економічного зростання в недалекому майбутньому буде забезпечувати до 90 % реального збільшення виробництва (на сьогодні це 65-70 %) [2, 245].
Суттєвим при цьому розвиток інноваційного підприємництва, системи господарювання на основі світового досвіду, становлення нових економіч¬них і правових відносин.
Зарубіжний досвід переконливо свідчить про важливість інноваційного підприємництва, подальшого накопичення та розвитку інноваційного потен¬ціалу, розроблення стратегії інноваційного лідерства національної економіки, конкурентності інноваційних інфраструктур, упливу інноваційної ак¬тивності на конкурентоспроможність, швидкість реагування на зміни, що зумовлюються динамічністю сучасного науково-технічного прогресу.
Світовий досвід показує, що ефективна реалізація інноваційної політики значною мірою залежить від створення розвиненої інноваційної інфраструк¬тури [З, 31], складової національної інноваційної системи (НІС), яка в Україні ще недостатньо розвинена. Сьогодні ж мова йде про створення в Україні принципово нової дієздатної НІС, яка б функціонувала, на думку вчених, на ринкових засадах, на принципах самовідтворення. Саме своєю структурою (інфраструктурою), зауважують вчені, НІС має торкатися кож¬ної клітини соціально-політичного процесу, надаючи йому відповідних сти¬мулів для інноваційного розвитку [4, 3-4]. Учені зазначають, що у нас ще не достатньо приділяється уваги проблемам розвитку НІС загалом та її правовому забезпеченню, а тому залишається багато «білих плям» у теоретич¬ній і практичній площині у цій сфері [4, 3]. А що стосується інноваційної інфраструктури, то в Україні вона представлена лише деякими типами інноваційних інститутів. Найбільш ефективними точками інноваційного зростання, зазначають вчені, є технологічні парки. На жаль, визначають вони, не всі технопарки працюють з високою віддачею: майже 98 % іннова¬ційної продукції, виробленої технопарками, забезпечуються лише 2 з 8 заре¬єстрованих [3, 31-32]. Інші типи інноваційних структур, які створені в Україні та є важливими для розвитку інноваційної діяльності, зокрема: бізнес-інкубатори — 28 (1998 p.), 46 (2000 p.), 63 (2002 p.), 73 (2004 p.) і бізнес-центри 57 (1998 p.), 132 (2000 p.), 257 (2002 p.), 300 (2004 p.); регіо¬нальні фонди підтримки підприємництва — 48 (1998 p.), 72 (2000 p.), 107 (2002 p.), 149 (2004 p.) [5, 31], не справляють відчутного впливу на іннова¬ційний розвиток України, динаміка їх дійшла до свого зростання та пішла на спад в умовах неналежної підтримки держави.
Причинами недостатнього розвитку інноваційних інститутів, зауважують учені, є недосконалість нормативно-правового регулювання їхньої діяльності; нерозвиненість ринкового середовища в Україні; відсутність їх ефективного впровадження на регіональному рівні [3, 32]; система держав-ної інституції є вкрай недосконалою, оскільки наукові структури дублю¬ють одна одну, в той час як більшість напрямів у стимулюванні НДДКР залишається неохопленими; досить довгі дискусії щодо розробки та при¬йняття Науково-технічного та інноваційного кодексу України, що може стати центром нового, орієнтованого на провідні технологічні законодав¬ства, центром реалізації мети створення єдиної правової системи законо¬давчого забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, яка б органічно з'єднувала між собою різні їх структурні елементи та встановлювала правові основи їхні взаємодії [2, 246-247].
З означених позицій автори цієї монографії намагалися розвинути економіко-правові проблеми інноваційної інфраструктури в контексті націо¬нальної інноваційної системи.
Запропонована читачеві монографія є подальшим опрацюванням науковцями проблем, початок яких знайшов своє відтворення в раніше виданих двох монографіях, які були присвячені визначенню основних економіко-правових проблем теоретико-методологічного характеру у сфері інтелектуальної власності, проблем комерціалізації інтелектуальної власності та її і механізму, фінансової та облікової політики використання нематеріальних І активів [6] та розкриттю економіко-правових проблем з теорії та практики І переходу економіки України на інноваційну модель розвитку [7].
У цій монографії автори продовжили наукове дослідження, предметом уваги якого стала інноваційна інфраструктура, що розглядається в контексті НІС. Це напрацювання є новим кроком на шляху вирішення економіко-правових проблем побудови переходу економіки України на інноваційну мо-дель розвитку зважаючи на глобалізацію економіки світу, інноваційний прорив країн-лідерів.
У першому розділі зазначеної монографії розглянуті передумови ста-новлення національної інноваційної системи та її інфраструктури. За логікою цього розділу, теоретичною основою стала інтелектуальна економіка як складова інноватики, а саме перспективи її розвитку в контексті НІС.
Розвиток інноватики сьогодні розглядають з позицій: теорії інноватики; прикладної інноватики; організаційно-методичної побудови в сфері управління; організаційної складової (інфраструктури).
Саме з організаційно-методичних позицій інноватики слід розглядати становлення та розвиток НІС.
Теоретичним і методологічним підґрунтям НІС та її інфраструктури з позиції інноватики є інноваційна економіка, інтелектуальна власність та інтелектуальна економіка.
У цьому контексті виділені проблеми, котрі є пріоритетними, а саме:
1)    узгодженість і стандартизація понять, таких як: «технологія», «технологія виробництва», «технологічний рівень виробництва», «технологія управління», «технологічний уклад», «інноваційні технології» тощо;
2)    визначення показників технологічного розвитку, зокрема наукомістка продукція, технологічна належність, кібернетичний ефект, інноваційний ефект, індекси технологічного розвитку, рівня інновацій, застосування інформаційних і комунікаційних технологій, трансферу технологій тощо. Сьогодні немає єдиної міжнародної системи індексаторів розвитку економічних знань та розвитку інформаційного суспільства. Світова ж економіка прагне сформувати нову парадигму науково-технічного розвитку [8, 453];
3) підвищення інноваційної активності підприємств, яка, на жаль, не стала   пріоритетом державної інноваційної політики України, що призвело до виключення з економічного процесу держави науково-технічного потенціалу   України,  вкрай обмеженого фінансування науки, відсутності результативної промислової політики. У країні від¬сутня система прогнозування розвитку науки й технології на тривалу перспективу, практично знищується галузева наука, що була провідником новацій у виробництво.
З позиції діалектичного пізнання розвиток інноватики як науки потріб¬но розглядати в умовах процесів глобалізації економіки, що є передумовою створення НІС. На думку А. Гальчинського, найвища адекватність науко¬вого пізнання досліджується через системну циклічність пізнавального процесу [9, 14]. На цьому підґрунті розглядається науково-технологічна й інноваційна діяльність в Україні за умов глобалізації світової економіки. Без розуміння глобальних проблем, які постають перед кожною країною, не можна кваліфіковано підходити до формування національних цілей і стратегій та сподіватися на безпечний розвиток у майбутньому.
Відповідне місце посідає творча діяльність у процесі інноваційного розвитку, але при цьому слід брати до уваги, що далеко не всі результати творчої діяльності стають об'єктами інтелектуальної власності а, отже, об'єктами правової охорони. Певною мірою при цьому відбувається вирішення проблем законодавчого регулювання щодо захисту прав і законних інтересів авторів, власників охоронних документів.
Відповідного значення набуває інтернаціоналізація світової економіки, що базується на міжнародній економічній інтеграції. Саме наближення наукових досліджень і розробок до європейського інтеграційного простору сприяє отриманню та поширенню нових знань на рівні глобальних формалізованих і неформалізованих мереж.
У другому розділі означеної монографії розглянуто економіко-правові проблеми регулювання інноваційної діяльності та її інфраструктури.
Зазначено, що нині науково-технологічні новації відіграють вирішальну роль у формуванні та підвищенні конкурентоспроможності виробництва, що є пріоритетним завданням у міжнародній політиці розвинених країн світу. В цьому контексті цікаве дослідження положень законодавства Європейського Союзу, США та Японії щодо захисту економічної конкуренції У сфері трансферу технологій порівняно з нормами, що містяться в нормативно-правових актах України.
Особливе місце має дослідження інноваційних відносин і відносин в ін¬новаційній сфері з позиції співвідношення та системної взаємодії. При цьому соціально-економічні відносини набувають форми правовідносин. Потребують вивчення, систематизації та надання правової кваліфікації відносини в інноваційній сфері. Системно відносини в інноваційній сфері виникають при реалізації інноваційного циклу, при взаємодії з інноваційною інфраструктурою та, які складаються на інноваційному ринку.
Уваги також приділено дослідженням господарським правовідносинам промислової власності. Зазначено, що зіставлення цілей правового регулювання та його результатів у формі реалізації правової норми — конкретної поведінки (діяльність суб'єктів правовідносин визначає рівень ефективності правового впливу на відповідні економічні відносини). На сучасному етапі розвитку економічних відносин виникли об'єктивні умови для виокремлення в системі господарських відносин їх в окремий вид — господарські правовідносини з приводу здійснення суб'єктами господарювання майнових прав на об'єкти промислової власності.
У цьому контексті розглянуто правове регулювання інноваційного j витку сфери інформаційних технологій. Метою його стало визначення економічних чинників впливу на формування механізму правової охорони комп'ютерних програм як одного з характерних об'єктів інформаційних технологій.
У відповідному зрізі розглядається податкове регулювання інноваційної діяльності, а саме: з позиції впливу бюджетно-податкової політики держави на діяльність і розвиток підприємств промислової власності України; щодо видів пільгового стимулювання інноваційної діяльності; на основі аналізу податкового стимулювання інноваційної діяльності; з позиції оцінки обтяжливості податкової системи; ініціативи розвинених країн щодо застосування  заходів  бюджетно-податкової політики з  метою  виходу із кризи; щодо результативності функціонування українських фінансових регуляторів.
У третьому розділі означеної монографії розглянуто теоретичні засади створення національної інноваційної системи.
Визначено системний характер поняття «НІС», а також формування ін¬новаційних систем двох типів, одну з яких скорочено назвемо ринковою (у високорозвинених країнах), другу — адміністративно-командною (у ко¬лишньому СРСР). При цьому слід зауважити, що основні характеристики інноваційних систем майже цілком визначаються базовими властивостями економічної та політичної систем, у яких вона формувалася. Характерною для НІС України є відсутність підтримки та розвитку інноваційних процесів за визначеними пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки.
Розробка правових засад концепції НІС в Україні прискорить створення умов для раціонального використання фактора інтернаціоналізації, сприятиме інноваційним процесам, досягненню стандартів і темпів інноваційного розвитку, властивих розвиненим країнам. Дещо з інших позицій розглянуто теоретичні аспекти формування НІС України. НІС — це нове явище в економічній теорії. Вона не є ізольованою від світу системою, а є належна та доповнює глобальну систему, беручи до уваги її розвиток.
НІС — це комплекс елементів та їхніх властивостей, взаємодія між якими зумовлює назву якісно-нової цілісності, пов'язаної з інноваційною діяльністю, потенціал якої забезпечує трансформацію інтелектуального капіталу в інноваційний продукт та інноваційну продукцію. Це інтегрована і цілісність з вимогами синергетичного підходу. НІС є система, що самоорганізується за умови дії сукупності законодавчих, структурних і функціональних компонентів (інституцій).
У цьому контексті розглянуто наукові розробки як джерело відтворення нових знань — підсистема НІС та залучення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності з позицій визначення пріоритетів і принципів І Державної політики. Розвитком подальшого правового забезпечення НІС може стати інноваційний кодекс України як форма вдосконалення законодавчого забезпечення інноваційного розвитку України, що має визначати загальні умови та засади правового забезпечення. Він може виконувати також функції правової основи державної інноваційної політики, а також об'єднувати навколо себе стати центральною ланкою системи інноваційного законодавства.
У четвертому розділі цієї монографії досліджено інноваційну інфраструтуру національної інноваційної системи. Наведено загальні риси та особливості інноваційної інфраструктури в науково-технічній та інновацій-сферах, визначено визначальні принципи та актуальні завдання ді¬яльності інноваційної інфраструктури. Розглянуто різні види технологічних парків.
У цьому напрямі досліджено проблеми, перспективи та рішення, що стосуються інноваційної інфраструктури, а також визначено принципи формування регіональних інноваційних інфраструктур в системі НІС.
Особливу увагу приділено проблемі правового забезпечення інноваційних структур в Україні та суб'єктам організації складових інноваційної інфраструктури НІС. Головним «інноваційним» завданням діяльності ін¬новаційних структур є сприяння ефективному впровадженню результатів наукових досліджень у виробництво, введення нових розробок у господарський обіг.
Як об'єкт цивільно-правових відносин досліджено технології, що як об'єкти цивільних відносин можна розглядати за аналогією з категорією «складна річ». Це є складний нематеріальний об'єкт цивільно-правових відносин. В Україні в цьому напрямі досліджено особливості закріплення май¬нових прав інтелектуальної власності на технологію, створену за рахунок коштів державного бюджету, з позиції правового регулювання на прикладі США та Російської Федерації. Розвитком у цьому напрямі дослідження стало вивчення трансферу технологій як елемента інноваційної інфраструк¬тури. Трансфер технологій в Україні стримується недосконалістю, як орга¬нізаційного механізму, так і законодавства.
Детально досліджено технологічні парки в Україні як важливу форму інноваційної інфраструктури. Створення технопарків — це комплексна ор¬ганізація наукомісткого виробництва та максимальне сприяння виникненню й запровадженню нових технологій.
У цьому контексті здійснено аналіз концептуально-правового підґрунтя та законодавчої досконалості технопарків в Україні.
У п'ятому розділі монографії досліджено розвиток національної інноваційної системи та її інфраструктуру в країнах світу. Надана економіко-технологічна характеристика світової інноваційної інфраструктури та ви¬значені основні передумови та загальні риси розвитку технологічних пар¬ків у високорозвинених країнах світу.
Детально розглянуто особливості НІС в країнах СНД. В історичному та сучасному вимірі розглянуто становлення та розвиток НІС в Російській Федерації, Білорусії, Республіці Казахстан та інших країнах СНД. Дослід¬жено формування й розвиток технопаркової інноваційної інфраструктури в Російській Федерації.
Проаналізовано формування та розвиток інноваційної інфраструктури в країнах Європи з позиції структури, державної політики, стратегії реаліза¬ції та розвитку й органів виконавчої влади. Здійснено аналіз законодавства.
На прикладі британського досвіду показано створення та управлінні технопарками, а також детально досліджено національну інноваційну систему Фінляндії.
Кожний розділ монографії має цільову спрямованість і поєднується логікою побудови дослідження інноваційної інфраструктури в контексті НІС, при цьому збережено індивідуальність авторського викладу, його підходи до розв'язання певних проблем.
Зазначена монографія забезпечує цілісне сприйняття доволі цікавої наукової ще не до кінця розробленої проблеми для України, якщо розгля¬дати цю проблему, порівнюючи з високорозвиненими країнами світу.
Запропонована наукова монографія є результатом понад трирічної нау-кової праці вчених Науково-дослідного інституту інтелектуальної власно¬сті Національної академії правових наук України. Методологічною основою монографії є розвиток науки інноватики, складової економічних знань з позиції сучасної економічної теорії. Теоретичним і методологіч¬ним підґрунтям НІС та її інфраструктури, підсумуємо, є розвиток іннова¬ційної економіки, інтелектуальної власності та інтелектуальної еконо¬міки, котрі спрямовані на практичну реалізацію наукових напрацювань в Україні.
Автори монографії сподіваються на її корисність науковцям, студентам, аспірантам, викладачам вищих навчальних закладів з юридичних та еко¬номічних спеціальностей, а також спеціалістам-практикам й працівникам органів державної влади, пов'язаним з інноваційною діяльністю та сферою інтелектуальної власності.
У підготовці монографії брали участь: доктор юридичних наук, член-ко-| респондент НАПрН України Орлюк О. П. (1.4, 3.1, 3.4); доктор економічних наук, професор, член-кореспондент АТН України Бутнік-Сіверський О. Б. (передмова, 1.1, 1.2, 2.6, 3.2); кандидат економічних  наук, старший науковий співробітник Ревуцький С. Ф. (1.3, 1.5, 1.6, 3.1,1 3.3, 4.1, 4.8, 5.1, 5.2, 5.3); кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Нежиборець В. І. (2.1, 3.1, 4.2, 4.3); кандидат економічних  наук, доцент Андрощук Г. О. (5.4, 5.5, 5.6, 5.7); доктор юридичних наук,  доцент Атаманова Ю. Є. (2.3, 3.5, 4.9); кандидат юридичних наук, доцент  Коваль І. Ф. (2.4); кандидат юридичних наук Петренко С. А. (2.5); науковий співробітник Падучак Б. М. (2.2, 4.5, 4.6); молодший науковий співробітник Рудченко І. І. (4.4, 4.7).
   Список використаних джерел
1.   Степанов О. П. Інноваційний бізнес: кредитно-модульна система : навч. посібник / О. П. Степанов, Н. П. Гончарова, Г. О. Андрощук — К. : Книжкове вид-во НАУ, 2007. — 420 с
2.    Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко — X. : Константа, 2006. — 272 с.
3.    Інноваційна діяльність в Україні: монографія / [Гуржій А. М., Каракай Ю. В., Птеренко 3. О., Вавіліна Н. І., Куранда Т. К.]. — К. : УкрІН- І ТЕІ, 2007. — 144с.
4.    Нежиборець В. І. Правове забезпечення національної інноваційної системи   в   Україні :   питання   теорії   і   практики   /   В. І. Нежиборець,  О.П. Орлюк, С.Ф. Ревуцький ,   за   ред.   д. юр. н. О.П. Орлюк. –К.: ПП «ЧЕХ», 2005. — 105 с.
5.    Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України / Я. Н. Жаліло, С. І. Архієрєев, Я. Б. Базілюк та ін. — К. : НІСД, 2006. — 120 с.
6.    Економіко-правові проблеми в сфері інтелектуальної власності : мо¬нографія / Кол. авторів: О. П. Орлюк , О. Б. Бутнік-Сіверський, С. Ф. Ревуцький, В. І. Нежиборець, Л. Ю. Федченко та ін.; кер. авт. колективу, наук. ред. д.е.н., проф. О. Б. Бутнік-Сіверський — К. : НДІ інтелектуаль¬ної власності АПрН України, 2006. — 364 с.
7.    Економіко-правові теоретичні та практичні аспекти переходу еконо¬міки України на інноваційну модель розвитку : монографія / О. П. Орлюк, О. Б. Бутнік-Сіверський, Н. М. Мироненко та ін. — К. : ТОВ «Лазурит-По-ліграф», 2010. — 416 с.
8.    Федулова Л. І. Інноваційна економіка : підручник. — К. : Либідь, 2006. — 480 с.
9.    Гальчинський Анатолій. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти : наук. вид. / Гальчинський Анатолій. _– К.: Либідь, 2006. — 312 с.

Icon for .doc (MS Word)  Показати більше